================Cергій Жадан=====================================
ПЕРЕВАГИ ОКУПАЦІЙНОГО РЕЖИМУ
1.
В один із днів повернеться весна
З південних регіонів Батьківщини
потягнуться птахи, і голосна
свистулька вітчизняної пташини
озвучить ферми і фабричні стіни,
і грубий край солдатського сукна,
і ще багато всякого гівна.
2.
Але печаль сідає на поля.
Нужда голімі розправляє крила,
докіль поет тривожно промовля:
Я є наро, якого правди сила;
Цю жінку я люблю, вона просила.
3.
Сумна країна у години скрут.
Блукає міщанин поміж споруд,
З усталеним природнім артистизмом
говорить, і його словесний труд
повніє нездоровим еротизмом
та побутовим антисемітизмом.
4.
Сколовши босі ноги об стерню
старенький Перебендя коло тину
ячить собі, що, скурвившись на пню,
лукаві діти в цю лиху годину
забули встид, просрали Україну,
забили на духовність і борню,
і взагалі творять якусь фігню.
5.
Бідує місто. Кинувши фрезу,
Робітники на заводському ганку
Лаштують косяки, бузять бузу,
розводять спирт, заводять варшав"янку
і, втерши соплі та скупу сльозу,
майовки перетворюють на п"янку.
6.
Село мине спокуту цю тяжку.
Село -- це корінь нації, це води,
що рушать берег. Молодь на лужку,
довірившись сільському ватажку,
заводить, навернувшись до природи,
народні сороміцькі анекдоти.
7.
Тому життя ніколи не втрача
своїх прозорих гомінких проекцій.
Стрімкий юнак, легке дитя ерекцій,
бере за руку втомлене дівча,
і вже вони -- аж дня не вистача --
займаються конспектуванням лекцій,
зневаживши вимоги кантрацепцій.
8.
І лиш зоря над містом пролягла
юнак змахне краплину із чола
і молодечо усмішкою блисне.
Бо попри те, дала чи не дала,
у щастя людського два рівних є крила:
троянди й виноград -- красиве і корисне.
================Дерибас==========================================
* * *
Дохнуть сови у дібровах,
Грають сурми в яругах,
Тарганята у макітрах
Сумно водять краков"як.
Я - веселий і щасливий -
п"ю компот із чорносливу,
Обгризаю гарно кістки
І випльовую в баняк.
================Назар Гончар=====================================
ОДА ДО ЛІЖКА АБО КОЛИСКОВА ДЛЯ СЕБЕ
Ліжко моє –
моя поетична майстерня
Ліжко моє –
мій найщиріший друг
Ліжко чиєсь –
do you sleep English?
Ліжко чиєсь –
schlafen Sie Deutsch?
Ліжко моє –
ліжко моє українське
Ліжко моє –
то мій вселюдський борг
АПОЛОГІЯ БАЙДУЖОСТИ
україно моя
роззявлена
ти радієш собі
байдужа
маєш десь
сонцегасник
адже він як і всі
українець
* * *
В Івана на дачі
шкарпетки смердячі
а в них - Назар
* * *
ПРАМАТІР (загадка)
я духа випустив на волю
а він наслідує фасолю -
мене обвив
* * *
в моєму серці є протуберанці
але сильніші ще чорнодіранці
а доки ж то
* * *
ВЕСНЯНКА
ріки скреснуть
а я - воскресну?
о весно! дай
* * *
калину зжерла тля
я воло солов"я
україна
================Семен Либонь=====================================
ДЕКЛЯРАЦІЯ
!Наш гарний вірш
Є кращим, ніж
Найкращий їх
Геніяльний "стіх"!
* * *
Дніпро тече
іще.
Над ним аж свище
вітр-
ище.
Бруд видуває із трущоб.
Ще що?
Дух смерти віє із печер.
Що ще?
То пахнуть українські мощі,
тощо.
* * *
З КИЇВСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ
У мене були сапоги.
Украли мої сапоги.
Прошу видать мені сапоги.
(Заявлєніє)
* * *
вже стихли лома по зубах
дзвони
із храму витіка ріка
червона
по ній із краником труна
мов ванна
в якій беззубі малюки
пірнають.
Не вдасться стати дітлахам
піратами
зжеруть їх мертвих золоті
піранії.
===================Віктор Недоступ===============================
СПОГАД ПРО ВЧОРАШНЄ
Йо-майо, тра-ля-ля.
Ой, Поля, ви, поля!
Чортзна-як понесло
у якеєсь село.
Било там об стіну
громадянську війну,
на циганській крові
самогон, селяві.
І гуляло село
мордобите зело;
кулеметник хлестав,
а Маринин Іван
на автобуса дав.
* * *
ПОДРАЖАНІЄ ГРИГОРІЮ СКОВОРОДІ
В кожного про запас своя дуля,
Кожному кує своя зозуля,
Кожному своя свербить зараза,
Кожному в башку свої маразми.
Тій тампони, іншій пергідролі,
Та всіх хоче перецілувати,
Той відсоток певний радить розстріляти.
Той віщує так, що всих врятує,
Той на всіх поклав і медитує.
Ті танцюють раком і вприсядку,
Ті за церкву б"ються, як за стартову площадку.
І одні народ у натовпи зганяють,
Інші, такі ж самі, їх дрючками розганяють, І міркує кожен, що новітнє скаже слово,
А воно давно було, ab ovo.
Лише я один не втрапив в невід.
В мене голова пуста і пташка в небі.
Мені хліб та сіль, ще й кава і какава.
На чорта мені людськая слава?
=================Іван Лучук======================================
ДЕННИЙ ВАМПІР
Вампіри суть на сіті різних статей,
Не так, щоб різних, а властиво - двох,
Відмінних, як пролог і епілог;
Двох протилежних, tertium non datur.
Старе як світ і дуже бородате
Знання про них, як про нічних забрьох,
Що строго тільки кров без осторог
Лакомо здатні із людей смоктати.
Та мій вампір є зовсім унікальний:
Я мав у нього успіх колосальний;
Він, самовіддано мій персональний,
З"являється до мене лиш за днини
В подобі пишногрудої дівчини
І ссе не кров, а... дещо інше чинить
