ДУМА ПРО СЛОНИКА

Слоника замучили
Кляті москалі
Похилився хоботом
Слоник до землі
"Прощавай же Україно,
Ти ж мій рідний краю!
Безневинно молоденький
Слоник умирає!
Гей! Гей!"

1998


ОБІРВАНИЙ ЖІНОЧИЙ СОНЕТ
ПРО КОХАННЯ

Ти увійшов у мене наче спис
Й обвис...

1991



АНГЛІЙСЬКА БАЛАДА

Миднайт. Лише байдужий мун
Замок, Ай, самотні кроки.
Лунко б''є холодні клоки
Старовинний пендулум.

Сто століть і сірий стоун...
Хто там ?!. Незнайомий гест?!
Ноубоді...Тисне чест,
Колд віків проходить в боун...

Знаю, скрізь тут ходить дес,
Всі, хто був, пішли вже з нею,
По таємнім, темнім вею
Всі минули й зникли десь.

Ай''м елоун... Й тільки в найті
Я скликаю їх усіх,
Знову чути м''юзик, сміх,
Мову благородних кнайтів!

В їхнім колі я сміюсь,
Тайми згадую лицарства,
Глорію колишню царства
Й лиш під морнінг схаменусь...

Замовкають звуки струн,
Проскакав зелений дофін,
Час, коли я ляжу в кофін,
Знає тільки пендулум.

1984
[пендулум - годинник з маятником]

* * *

Я був в Ленінграді,
Я пив там вино
Вино в Ленінграді
Це справжнє гівно!

Я був за кордоном,
Я пив там коньяк -
Коньяк за кордоном -
Сциклистий шмурдяк!

Ніде так не п"ється
Як в тихим дворі
У Києві ріднім
О пізній порі.

1987

* * *

Видно, я ріс в недобрі часи,
Я не можу сприймати поезію
Коли в присмерках бродять менти
Заважають приймать анестезію

1988

* * *

ЕВБАЗІЙСЬКА БАЛАДА

(вірш написаний таємною мовою злодіїв Єврейського базару. Мова твориться шляхом перестановки складів у словах)

На Евшазебя шадядя
Продашалва колбашусу,
А я шалійма ташойко
И каршузту на ношусу.

Никошагда я не шалкра,
Шазвера моя вишана,
Что за колбашойсо шоцпо
Не слешилди ни хрешана!

Ах, судьшаба ты судьшаба!
Шуткру шойтво пригошорво!
Из-за шойто колбашіси
Шалста я нашекве шорво!

По Евшазуба хошужу,
А в каршанема пешоро -
Если шадюдя найшуду,
Загошуню под ребшоро!

1986

РУССКИЕ ЛИМЕРИКИ

1
Молодой чеовек из Рязани
В ресторане накушался дряни
Хоть ему не впервой,
Не донёс он домой
То, что давеча съел в ресторане.

2
Молодой параноик с Суматры
Посещал без разбора театры.
Есть в театре буфет,
Или там его нет -
Всё равно театралу с Суматры.

3
У купца из предместий Пекина
Подрастало в усадьбе три сына:
Цзаофань - старший сын,
Средний был хунвейбин,
Ну а Ванька - лентяй и дубина.

4
Молодой человек из Полтавы
Добавлял себе в каву отравы.
Раз-другой отравился,
А потом пристрастился,
И теперь пьёт отраву без кавы.

5
Молодой человек из кордовы
Алименты платил для коровы.
Жизнь порою сложна,
Разве в этом вина
Молодого отца из Кордовы?

6
Молодой лоботряс из Джакарты
Проиграл всё имущество в карты.
Если в бубне дыра,
Заказать мизера
Мог лишь этот кретин из Джакарты.

7
Молодой человек из Сибири
Где бы ни был, таскал с собой гири.
"На фига тебе это?" -
Нет у парня ответа,
У него есть с собой только гири.

* * * * *


Муедзин на мінареті
Знов кричить "Аллах акбар!"
Не піду я в синагогу -
буду Леніна читать!

* * *
МОРБІДНА ВІЗІЯ

Лободубі дуболоби
Дуболобі лободуби...

* * *

Співа соловейко,
Бо хоче самку,
Тільце гаряче,
Серденько б"ється! -
Мудрий, прекрасний
Закон природи:
Хто не співає,
Той не .......

1989


* * *
з "колекції поетів", №9

Я прийду десь у втомі з роботи
Ти наллєш мені, люба, какао,
А собі - філіжанку скорботи:
"Як там справи в братів із Макао?!"

Хоч ти жовта, як стигла цитрина,
А я білий, як біб із квасолі,
Нам однакове ймення - людина,
В нас однакові долі та болі!

Тож нехай там загрози і грози,
І нехай ще сутужно в Макао,
Поєднали і радість, і сльози
І цитрину, і біб, і какао!


* * *

З "колекції поетів" №6

Сиджу в кав"ярні, цмулю каву,
Ніщо не провіща револьту,
Проваджу бесіду цікаву
Про Маркеса і Верхню Вольту.

Та в голові вже зріє дата
І раптом настає пора,
І клишоногі віршенята
Чкуряють з-під мого пера.

Чкуряйте з Богом, любі діти,
Мої маленькі пердуни,
Я ж буду плакать і радіти
Й в кав"ярні протирать щтани.

1986


* * *

З "Ілюстрованого додатку до колекції поетів" №2

Нечуйно виповнилась ніч,
Бурштини зір вплела у крила
Тривожно в серці гикнув сич,
Та вирватись уже несила.

О ніч-чаклунко! Вчадів я,
П"ючи із чари чари-трути -
У щебетанні солов"я
Лихії віщування чути...

Байрак, діброва й переліг -
Все мовить темними словами,
В СВІЧАДІ ПЛЕСА ЗЛОТОРІГ
ПОВІСИВСЬ ДОГОРИ НОГАМИ!

І заслабка моя рука
Писать урочого сонета -
Ся ніч очима павука
Всю душу виссала з поета...

1984

* * *

МАРТ

Верещить на голій гілці кіт
І в мені прозоро ворухнулось
Те, що вже давним-давно звернулось
Й загубилось за туманом літ...

1984
* * *

ФАТАЛІСТИЧНА ВІЗІЯ

Турбуленція в небесах
Виклика пертурбацію долі -
На рівнім місці з"їжджає шлях,
Завивається в карамболі:

"Знай, псяюхо, твоє діло швах -
Ти не газда своїх дестинацій,
Ти гомунукль, мураха з мурах,
Марйонета у грі констеляцій!"

Смик не смик - порятунку нема!
Предиковано всі твої рухи,
Астроімпульс - й на лантух лайна
Перем"ято зухвалого зуха!

Крах, коляпс і тотальний дебакль,
Непоборна перфідія долі -
Будь ти хоч автентичний Геракль,
Тебе скрутить в липкі карамболі!

1992


* * *

МАКАБРИЧНА ВІЗІЯ

Пацюки на дереві виїли ворон,
Я іду збентежений після похорон.
А на перехресті міліціонер
Наче і не бачить, що я ще не вмер.
Ех, життя-хріновина, штука не з простих -
Довелось сьогодні закопать живих,
І ніхто не плакав, і з землі не ліз,
Видно, все на світі має вищий смисл.
Все уже розставлено по своїх місцях,
Й кожному розп"ятому вбито кожен цвях,
Все на світі правильно! Правильний цей світ!
Як умру у чистім полі, всім пошлю привіт!

1988

* * *

Немає більшої удачі,
Коли без комплексу й напруг
Поряд з тобою різво скаче
Красивий сексуальний друг!

1988

* * *

Там далеко десь є планета,
Де пасеться фіалкорова,
Їсть траву голубу й співає
Перламутрово-загадково.

Це планета моєї втечі,
Там я буду самим собою -
Шестиногий, блакитноплечий,
З оком лагідним над губою.

Там до мене зберуться друзі -
Троглодити, анацефали -
Псевдофльорки розкриють вульви,
Щоб скоріше ми їх запізнали.

Але ми на них - нуль уваги,
Полягаємо під верблоїд
І хильнемо шмальної смаги -
Смаги з кореня Рубероїд.

Й заспіва нам фіалкорова
Пісню-джусі, любиму змалку,
Й масіпусінький у травинці
Мент сюрчатиме у сюрчалку.

А під ранок вже захмелілі,
Перламутрово-загадкові
Ми на віки поснем на хвилі
Рубероїдної любови.

1995

* * *

Щойно ми народились,
Нам вручили по ложці
І сказали: в майбутнім
Вас чека бочка з медом.
Треба йти прямо-прямо
Треба йти й не звертати,
Й ви побачите бочку
Й буде в бочці тій мед.

Й от, здається, збулося -
Ми по вуха в тій бочці,
І було б все, як треба,
Тільки в бочці - не мед.

1991

* * *

Й найостанніша шльондра мріє
Про вірну і ніжну любов,
Навколо моєї шиї
Аркан затягається знов.

Я знову чиясь надія,
Я знов чийсь останній шанс,
Я знову комусь щось винен,
Тим більше, що вже взяв аванс.

Мені демонструють очі,
Всі сповнені розпачу й сліз,
І крутять мені щоночі
Дешевий душевний стриптиз.

Сестричко! Даремна робота!
Ти слізоньки витри, прошу!
Знайди собі десь ідіота
І вішай йому цю лапшу.

В найкращих традиціях драми
Прокрутиш комедію знов,
Й, дасть Бог, золотими зубами
Тобі ще всміхнеться любов!

1993

* * *

Коли добродій хоче срати,
Він танцювать ге годен вальс.
О моя люба, погуляти
Волів би хвильку я без вас!

Та скоро я вернусь, натхненний,
Нової сповнений снаги,
Й ми знов у вальцері шаленім
підем ногою до ноги!

Й кружлятиме нас до нестями
Вогненна танцю благодать,
Аж поки знов (даруйте, дами!)
Добродій не захоче срать.

1990

* * *

АРИСТОКРАТИЧНИЙ ТРИПТИХ
1.
У колі інтелектуалів
Шампанське мозок бадьорить,
Як гарно жить без ідеалів,
На мертві теми говорить.

Ми всі в захопленні від Сартра,
Ми всі без тями від Мане -
Не все одно, що буде завтра?
Не все одно, що головне?

Життя - це симпатична драма,
Легкий мінор, легкий мажор,
Приємно поряд пахне дама
Парфумом Крістіан Діор.

Я жестом скромно-суперстарним
Підношу іскряний фужер
За кристалічно елітарних
Аборигенів вищих сфер!

2.
Блискучий бал, чарівні очі -
Я пам"ятаю все, як сон:
І елегантний плескіт ночі,
Й шалений виліт на балкон.

Легкий, етерний поцілунок
В зефірнії, пахкі вуста
І як солодкий подарунок -
Цнотливий дотик до бюста.

Уся любов аристократа -
Один метеликів політ:
Короткий шал, безжурна втрата,
І вже новий нас вабить цвіт -


Лише достиг амурний плід,
Я знов несу його на свято!

3.
Трапляється в аристократа
Такий момент, коли він спить,
Коли життя - суцільна втрата
Бажання жить.

Коли не радує шампанське
І не бентежить дамський сміх,
Коли він може не по-панськи
Послать усіх.
1996

* * *

У РЕСТОРАНІ

[вірш - пародія на критику стиляг в часописі "Перець". В ньому нема жодного слова, що з"явилося б після 1961 року.]

Раз зайшов до ресторану,
Заказав собі гуляш,
Тільки їсти - вдарив-грянув
Супермодний шейк-чардаш!

Що знялося, що зчинилось,
Важко аж розповісти -
Звідусіль як іщлетілись
Модні дамочки й хлюсти!

В твісті корчаться скаженім,
Тнуть свої бугИ-вугИ -
Ув очах мені темніє:
Чи ж це люди навкруги?!

Напідпитку два стиляги
Крутять фіфочку руду -
П"яна фіфа каблуками
Так і садить під дуду!

Розмальована дівуля
Скаче вкруг молодика,
Та чи ж знає твоя мати,
Що ти тута отака?

Холодіє моє серце,
Холодіє мій гуляш,
А патлаті, а горлаті
Витинають свій шабаш!!!

1984

Юрко Позаяк в часописі "Ї"
Про слоників на "літер.нет"
Про перебування Позаяка в Хорватії (з Поступу)
Жадан про "Шедеври" на Артвертепі
<<<на першу сторінку<<<<