ДИПТИХ БУРАТІНО

1.
Своїми синіми очима
На мене не дивись, Мальвіно
Ти маєш справу не з П"єро,
Ти маєш справу з Буратіно.
Не розраховуй на любов,
Коли і було щось між нами
У першу ж ніч, як зійде місяць
Я помандрую з кажанами

2.
Тридцятилітній Буратіно
Я все такий же оптиміст
Пропив давно свою Мальвіну,
Що мав - пустив коту під хвіст
Але щовечора я п"яний
Сміюсь в харчевні на весь рот
Веселий, гарний, дерев"яний
Країни дурнів патріот
Я п"ю - і море по коліно
Бо знаю: завдяки вину
Я - проспиртоване поліно -
В житті цьому не потону.

* * *

Я йшов по Хрещатику,
Сірий, сутулий,
І раптом почув
Несподівану фразу:
"Повітряна куля
До Гонолулу
Відліта в 9-30
З Євбазу".

Усі свої роки втискався я в стіни,
Я скучно мовчав, я зливався з асфальтом,
Але в голові своїй бачив країну,
Де райськії птиці співають контральтом.

І от я сьогодні прорву павутину,
Магічно звільнюся від тихого сказу,
Сьогодні полину в прекрасну країну,
Розтанувши в небі старого Євбазу.

Я вірив, я знав,
Що настане ця дата -
Від сірого будня
До світлої мрії
Мене понесе
Кольорово-строката
Повітряна куля
Шизофренії.

* * *

З "КОЛЕКЦІЇ ПОЕТІВ"

Журавлів журливий жмуток
Закурликав у чужінь...
Полиново-синій смуток...
В синь... полинь...

Бринно-тужна, незвидима,
Нап"ялася знов струна,
Кожноріч, як зосеніє,
Все подибанка одна:

КРІЗЬ ТЕРНЯЧЧЯ ХИЖИГ ГАРПІЙ
УКРАЇНИ СТИГЛА БРОСТЬ
ПЕРЕВЕСЛОМ КИГИРЛИВИМ
ЛЕГОТИТЬ У ВИСОКОСТЬ.

* * *

Повітря морозу
Годує орла
І рве цого дзьоб
На подвиг.
Коли у яйці
мене мама знесла
Я вже у яйці
Був гордим.

Внизу дозрівають
жлоби-огірки
Та гордий не дивиться
вниз
Він бачить холодні
зелені зірки
І в оці
горить жовтий шиз.

Орел досягає найвищої з сфер
І тут його ловить
Пророк
І каже: Придурок! Ти лише гіпер-
трофований жлоб-огірок!

І от вже додолу
летить шкереберть
Нахабистий овоч-гордець
Чекає об землю його
вірна смерть
Або по-простому -
Кінець.

* * *


Дядько Онисим не знає англійську,
Він випив сивухи, в зубах "Біломор"
Йому наплювать, що дурний воронисько
Вже всоте прокаркав йому "невер мор"!

А десь за горою знов гахнув реактор
І в дядька на вусах урановий пил
І піде у вогонь человечєскій фактор
Й засипле реактор, щоб більш не димив.

А дядько як завше загра на баяні
І з лісу йому відгукнеться упир
Один дядьків син на війні у Афгані,
А другий літає на станції "Мир".

А рядько баян розтягає по-свійські
Він випив сивухи, в зубах "Біломор"
Йому наплювать, що дурний воронисько
Вже всоте прокаркав йому "невер мор".


* * *

ТОВАРИШ АЛЬФОНСО - ГУРМАН

Яку устрицю не відкриєш,
Там щось ніжне, м"яке
і нещасне,
В слизі все, гидкувате,
Безпомічно так
дрижить.
Так от чого варті
Всі ваші тверді оболонки!
Ну що ж!
Трохи перцю і оцту,
І будемо їсти!

Товариш Альфонсо!
Бон аппетіт!

* * *

НА ФІЛФАЦІ

Я в тебе вганяю червоний брусок,
Але головне — це духовний зв’язок.
Ти виєш, скавчиш і кусаєш подушку,
А в серці у тебе Шевченко і Пушкін.

І разом із нами сплелись у клубок
Ахматова й Лорка, Цвєтаєва й Блок.
Навіки я рідному вдячний філфаку
За те, що навчився духовного факу!

* * *

СТИЛІЗАЦІЯ 1918

Обух,
Бух!
Ух!

Страх,
Трах!
Ах!

Штик,
Тик!
Ик! -

БІЛЬШОВИК!

Буратіно в бібліотеці Мошкова
Часопис МРПС Лучі чучхе "ЦИСТЕРНА"
Трохи про Позаяка на сайті "Мертвий півень"
На "Позаяк"